ТРЕНІНГ З ПИТАНЬ НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ: ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА

В Навчально-реабілітаційному закладі вищої освіти «Кам’янець-Подільський
державний інститут» (в.о. ректора ТРІПАК Мар’ян Миколайович, к.е.н, професор кафедри, заслужений працівник освіти) 04
лютого 2022 року проводився тренінг з питань надання першої домедичної
допомоги потерпілому. Тренінг проводила АДАМЧУК
Олена Вікторівна, волонтер-рятувальник Мальтійської служби допомоги, інструктор
з першої домедичної допомоги.

Пані Олена АДАМЧУК вступному слові зазначила, що за статистикою,
допомога, надана протягом перших 4-5 хвилин, збільшує шанси на порятунок на
30%. Розказуємо, як надати першу домедичну допомогу
потерпілому.

ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Домедична допомога – це комплекс заходів, спрямованих на
поновлення або збереження життя/здоров’я потерпілого, що здійснюється до
прибуття медичного працівника.

Професійно таку допомогу надають,
звичайно ж, медики, але не завжди екстрена медична допомога може прибути вчасно
на місце події. Тому вміння кожного з нас надати першу необхідну допомогу
постраждалим до прибуття служб порятунку може відіграти вирішальну роль у порятунку
життя людини.

Основні принципи надання першої допомоги:

<![if !supportLists]>·
<![endif]>правильність
і доцільність (якщо ви невпевнені в своїх діях – краще утриматись;

<![if !supportLists]>·
<![endif]>головне
правило першої домедичної допомоги – не нашкодити;

<![if !supportLists]>·
<![endif]>швидкість;

<![if !supportLists]>·
<![endif]>продуманість,
рішучість, спокій.

ЯК НАДАТИ ПЕРШУ домедичну ДОПОМОГУ

Алгоритм
ваших дій має бути таким:

1. Оглянути місце події та впевнитись у тому, що надання домедичної
допомоги буде безпечним: забезпечити власну безпеку, а також безпеку
потерпілого та людей навколо.

2. Оцінити стан постраждалого (свідомість, дихання, пульс).

3. За необхідності викликати бригаду екстреної медичної допомоги, а також інші
екстрені служби (поліцію, аварійно-рятувальну службу, службу газу тощо).

4. Оцінити наявність критичних кровотеч та зупинити їх.

5. Забезпечити прохідність дихальних шляхів.

6. Якщо у постраждалого відсутні ознаки життя та немає критичної кровотечі
(або ви вже її ліквідували) – розпочати серцево-легеневу реанімацію.

7. Перевести постраждалого у стабільне положення (на боці, обличчям до себе,
рука під головою, нога зігнута в коліні), якщо не йдеться про підозру на травми
хребта та кісток тазу і серцево-легенева реанімація була вдалою.

8. Не залишати постраждалого та контролювати стан його життєвих функцій до
прибуття екстрених служб.

Якщо ви не
маєте відповідних навичок для надання допомоги, слід звернутись за допомогою до
інших присутніх на місці події.

В свою чергу,
МОЗ України закликає кожного свідомого українця знайти у своєму місті курси з
надання першої домедичної допомоги і отримати ці
практичні навички. Тому що саме ви можете врятувати чиєсь життя в критичній
ситуації!

Враховуючи вищезазначене, ректоратом інституту було
прийнято рішення провести практичний тренінг з питань надання першої домедичної допомоги з учасниками освітнього процесу
враховуючи протиепідемічні заходи у зв’язку з поширенням коронавірусної
хвороби (COVID-19).

Від того, як швидко потерпілий отримає
кваліфіковану домедичну допомогу, залежать наслідки
нещасних випадків. Якщо реанімаційні заходи проведуть несвоєчасно або
неправильно, це може призвести до тяжких ускладнень, інвалідності та навіть до
смерті. Не можна відмовлятися надавати домедичну
допомогу потерпілому та вважати його мертвим лише, якщо немає видимих ознак
дихання та не вдається знайти пульс.

Особа, яка надає домедичну допомогу, має знати: основні ознаки порушення життєво
важливих функцій організму людини; загальні принципи надання першої допомоги та
її прийоми з урахуванням характеру отриманого потерпілим ушкодження; основні
способи транспортування (перенесення) потерпілого.

Особа, яка надає домедичну допомогу, повинна
вміти: оцінювати стан потерпілого і визначати, яку
допомогу передусім він потребує; забезпечувати вільну прохідність верхніх
дихальних шляхів потерпілого; виконувати штучне дихання «з рота в рот», «з рота
в ніс» і зовнішній (непрямий) масаж серця; тимчасово зупиняти кровотечу шляхом
накладання джгута, тугої пов’язки, пальцевого притискання судини; накладати
пов’язку при різних ушкодженнях (пораненні, опіку, обмороженні, вивиху); іммобілізувати
ушкоджену частину тіла при переломі кісток, тяжкому вивиху, термічному
ураженні; надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, гострому
отруєнні, непритомному стані та інших нещасних випадках; користуватись аптечкою
домедичної допомоги.

Загальна послідовність дій при наданні домедичної
допомоги: усунути вплив на організм факторів, які загрожують
здоров’ю або життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести
із зараженої атмосфери, загасити палаючий одяг тощо); оцінити стан потерпілого,
визначити характер і тяжкість травми; виконати необхідні дії щодо рятування
потерпілого у передбаченому порядку (відновити прохідність дихальних шляхів,
провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу,
іммобілізувати місце перелому, накласти пов’язку тощо); підтримувати основні життєві
функції потерпілого до прибуття медичного працівника; викликати екстрену
медичну допомогу або вжити заходів щодо транспортування потерпілого до
найближчого медичного закладу.

Кожний структурний підрозділ або місце постійного
чергування персоналу мають бути забезпечені засобами надання домедичної допомоги, зокрема такими: медична аптечка з
набором необхідних медикаментів та засобів для надання допомоги; носилки для
перенесення потерпілого, інвентарні шини (наприклад, фанерні) для закріплення
кінцівок при переломах та вивихах; інформаційні матеріали тощо.

Оживлення потерпілого.

Коли раптово припинилася серцева діяльність і дихання,
виникає клінічна смерть. Якщо одразу розпочати непрямий масаж серця і штучне
дихання, то є шанс врятувати потерпілого. Штучне дихання виконують різними
способами. Найпоширеніший – «з рота в рот».

Штучне дихання проводять, аби забезпечити газообмін
в організмі, збагатити кров киснем і вилучити з неї вуглець. Штучна вентиляція легенів рефлекторно діє на центр дихання головного мозку.
Це сприяє відновленню самостійного дихання потерпілого.

Способи штучного дихання бувають апаратні та ручні.
Ручні менш ефективні, але їх можна застосовувати, якщо у потерпілого порушене
дихання.

Під час підготовки до штучного дихання необхідно:
вивільнити потерпілого від одягу – розстебнути комір сорочки тощо; покласти
його на спину на горизонтальну поверхню – стіл, гімнастичний мат або підлогу;
відхилити потерпілому голову назад, доки його підборіддя не буде на одному
рівні з шиєю. При цьому положенні язик не затуляє вхід до гортані, вільно
пропускає повітря до легенів. За такого положення
голови рот розкривається. Щоб зберегти це положення, під лопатки кладуть валик
зі згорнутого одягу; обстежити пальцями порожнину рота. Якщо там є кров, слиз тощо,
їх потрібно видалити за допомогою хустки або краю сорочки. Необхідно
обов’язково провести штучне дихання.

Коли виконують штучне дихання, голову потерпілому
відхиляють максимально назад і пальцями затискають ніс або губи. Роблять
глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко виконують йому
глибокий видих до рота. Вдих потерпілому роблять двічі. З огляду на гігієну
рекомендують прикрити рота потерпілого шматком тканини (носовичком, бинтом
тощо), в кращому випадку використовуйте пристрій для штучного дихання (тип А
клапан). Якщо пошкоджене обличчя і проводити штучне дихання «з легенів у легені» не можливо, застосовують метод стиснення
і розширення грудної клітини – складають і притискають руки потерпілого до
грудної клітини та розводять їх у боки. Надходження повітря з легенів потерпілого контролюють за розширенням грудної
клітини при кожному вдиху. Якщо після вдиху грудна клітина потерпілого не розправляється,
це свідчить про непрохідність дихальних шляхів.

Аби забезпечити найкращу прохідність дихальних
шляхів, потрібно: максимально відхилити голову назад; відкрити рота; висунути
нижню щелепу вперед.

Щойно у потерпілого з’являться перші слабкі вдихи,
варто поєднати штучний вдих із початком самостійного вдиху. Штучне дихання
потрібно робити, доки не відновиться глибоке ритмічне дихання.

Штучне дихання здебільшого роблять одночасно з
масажем серця. Під час зовнішнього масажу серця ритмічно стискають серце між
грудиною та хребтом. Для цього насамперед потрібно знайти розпізнавальну точку
– мечоподібний відросток. Він розміщений знизу грудної клітини над животом.
Коли роблять зовнішній масаж серця, стають ліворуч від потерпілого і кладуть
долоню однієї руки на нижню третину грудини, а поверх – долоню іншої руки.
Потім ритмічними рухами натискають на грудину з частотою 100-120 разів на
хвилину. Натискати потрібно з такою силою, щоб грудина зміщувалася на глибину
4-5 см.

Масаж серця потрібно проводити паралельно зі
штучним диханням. Для цього після двох штучних вдихів роблять 30 стискань
грудної клітини. Якщо масаж серця робити правильно, коли натискатимуть
потерпілому на грудину, відчуватимуть легкий поштовх сонної артерії. Зіниці
потерпілого звузяться протягом декількох секунд, порожевіє шкіра його обличчя і
губи, з’являться самостійні вдихи. Щоб не пропустити повторного припинення
дихання, потрібно стежити за зіницями, кольором шкіри і диханням та регулярно
перевіряти частоту й ритмічність пульсу.

Після розповіді і практичного показу оживлення
потерпілого, працівники закладу освіти мали змогу практично провести
реанімаційні заходи щодо надання домедичної допомоги
потерпілому.

Підводячи підсумки тренінгу Олена
АДАМЧУК висловила побажання присутнім. А саме, міцного здоров’я, відчуття
повноти життя, невичерпних творчих сил, поваги від студентів, цікавих лекцій,
злагоди й благополуччя родинам та мирного неба над головою.